ОФШОРНІ СХЕМИ

Офшорна зона (від англ. off shore – «поза берегом») – один із видів вільних економічних зон, що належать до сервісних вільно-економічних зон, особливістю яких є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового та фіскального режимів, високий рівень та законодавчі гарантії банківської та комерційної секретності, лояльність державного регулювання. Синоніми офшорної зони – офшорний центр, безподаткова зона, податковий притулок, податкова гавань.

Термін «офшорна зона» загалом має на увазі будь-яку країну з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі категорії доходів, певний рівень банківської або комерційної секретності, мінімальну або повну відсутність резервних вимог центрального банку або обмежень у конвертованій валюті.

Офшорні операції (англ. off-chore — знаходиться на відстані від берега, поза територією країни) являють собою законодавчу основу міжнародних фінансових і торгових операцій, здійснюваних підприємствами, зареєстрованими на території, що має статус податкової гавані, різновидом якої є центр «офф-шор». Офшорні операції по своєму змісту являють собою фінансовий інструмент, що, не порушуючи чинне законодавство, використовується для планування і мінімізації оподатковування і для захисту комерційної таємниці.

Офшорна компанія (від. англ. offshore) – це компанія, що користується пільгами у сфері оподаткування, і зареєстрована в офшорній зоні, тобто в країні або на території, що цілеспрямовано привертає міжнародний бізнес шляхом надання йому податкових пільг. Офшорна компанія не веде господарської діяльності в країні своєї реєстрації, а власники цих компаній – нерезиденти цих країн. Це вимога країн, де дозволена реєстрація таких компаній. Як правило, в цих країнах дуже низьке або взагалі відсутнє оподаткування офшорних компаній (окрім фіксованого щорічного збору).

Класичні офшорні компанії (офшорні схеми) дозволяють не тільки не платити податки в країні їх реєстрації, але і зберігають анонімність власників бізнесу, забезпечує конфіденційність ведення банківських рахунків в іноземних банках, а також економію часових та фінансових витрат на підготовку та здачу фінансової та податкової звітностей.

Однак класичні офшорні компанії володіють і рядом недоліків. Насамперед – це їх невисока респектабельність. Треба заздалегідь обумовлювати готовність партнерів і клієнтів працювати з компанією, зареєстрованою в офшорній юрисдикції, що має рахунки в закордонних банках. У класичних офшорів немає договорів про уникнення подвійного оподаткування. Також можливі складнощі в отриманні сертифікату податкового резидентства, необхідного в багатьох державах при відкритті філії, представництва або дочірньої фірми.

Класичні офшорні схеми (офшорні компанії) і сфери їх застосування подано на рис. 1.

Рис. 1. Класичні офшорні схеми (офшорні компанії) і сфери їх застосування

Вже давно не секрет, що українські бізнесмени активно використовують в цілях податкового планування структури, зареєстровані в класичних офшорних і низькоподаткових юрисдикціях. Найбільш простою і популярною сферою використання офшорних компаній є сфера міжнародної торгівлі. Здійснення експортно-імпортних операцій через підконтрольні офшорні компанії мають дві важливі переваги для українських підприємств порівняно з прямою міжнародною торгівлею. У по-перше, це уникнути ризику нарахування пені державною податковою інспекцією (0,3% від вартості товару за кожний день прострочення) у разі несплати іноземним контрагентом ціни контракту (варіант експорту) або поставки товарів (варіант імпорту) у встановлений Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» граничний термін. Законодавець періодично змінює даний граничний термін то 90, то 180 днів. Тобто, якщо торговим партнером буде підконтрольна офшорна компанія, то цей ризик можна уникнути як у імпортній, так і в експортній операції. І все тому, що офшорні юрисдикції, на відміну від України, не мають обмежень валютного законодавства і не нервують з приводу так званого «виведення» капіталу за кордон. І по-друге, українські бізнесмени з підконтрольними офшорними компаніями отримують прекрасну можливість регулювати торговельний прибуток і митну вартість товарів. При правильному розрахунку регульованої ціни товару, істотно знижується податкове навантаження на українське підприємство. Це явище у світі вже давно називають недобрим словосполученням — «трансфертне ціноутворення».

Ідея полягає в штучному перенесення торгової прибутку від експортно-імпортної операції з українського підприємства в офшорну компанію з класичної офшорної зони. Ця мета досягається до неподобства просто — необхідно поставити між продавцем і покупцем таку собі компанію «прокладку» — офшорного посередника, на якому і буде осідати 90-95% всієї торговельної прибутку. Торгова прибуток офшорної компанії фактично складається з дельти між регульованою ціною та ринковою ціною на товари. Реалізація схеми трансфертного ціноутворення з українськими компаніями і формула розрахунку регульованою ціни залежить від типу схем, які по напрямку можна розділити на:

експортну схему (український виробник або трейдер експортує товари за кордон через пов’язану офшорну компанію);

імпортну схему (український імпортер закуповує іноземні товари через пов’язану офшорну компанію);

експортно-імпортна схема транснаціональної корпорації (дочірня компанія транснаціональної корпорації в Україні імпортує товари через пов’язану офшорну компанію, яка в свою чергу купила цей товар у іншого дочірнього підприємства транснаціональної корпорації, яка виробляє цей товар у країні з низьким рівнем оплат).

В офшорних схемах бізнесу немає нічого секретного. Про них знають багато, про них відкрито пишуть в Інтернеті, тим не менш, вони працювали, працюють і, напевно, ще довго будуть продовжувати працювати. Якось реально боротися з ними, судячи з усього, ніхто не збирається. ТОП-10 офшорних експортно-імпортних операцій в різних сферах економіки подано в табл. 1.

Таблиця 1

ТОП-10 офшорних експортно-імпортних операцій в різних сферах економіки

№	Назва (сфера)	Опис
1	Торгівля, експорт	Офшорна компанія виступає торговим посередником між продавцем і покупцем продукції. Спочатку експортер продає товар офшорній компанії за мінімальною ціною (наприклад, за собівартістю), щоб не заробляти прибуток і, відповідно, не сплачувати з нього податок. Потім офшорна компанія перепродає цей товар реальному покупцеві за реальною ціною. Весь прибуток «осідає» в офшорі і ніякі податки з нього не сплачуються.
2	Торгівля, імпорт	Ця схема протилежна попередній. Імпортер, діючи через посередника в офшорній компанії, розділяє вартість закуповуваного товару на 2 частини. Одна частина сплачується постачальнику офшорною компанією (часто — неофіційно, «чорним налом», який отримати в офшорі не проблема), а друга — імпортеру. І ось ця друга частина розраховується таким чином, щоб мінімізувати оподаткування: митні збори, ПДВ, і т.д.
3	Агентська схема	Офшорна компанія створює мережу агентів в тих країнах, в яких вона планує вести діяльність (торгувати, надавати послуги і т.д.). Ці агенти, діючи на умовах агентської угоди, укладають необхідні договори з контрагентами, згідно з якими всі оплати ідуть на рахунки офшорної компанії. Відповідно, ніякі податки з них не сплачуються, а самі агенти отримують від компанії якусь мінімальну агентську винагороду, припустимо, 1% від виручки або ще менше, з якого і платять податки в країнах свого перебування.
4	Будівництво	Офшорні схеми дуже успішно використовуються і в будівництві. У цьому випадку компанія, зареєстрована в офшорі, виступає генеральним підрядником, їй перераховується вся оплата за виконання будівельних робіт. Одночасно створюється будівельна компанія-резидент, яка виступає субпідрядником: їй офшорна компанія перераховує чисту собівартість будматеріалів та виконаних робіт. У результаті субпідрядник нічого не заробляє, або його прибуток мізерний, відповідно, мізерно малі і податки, а весь реальний прибуток залишається в офшорній компанії.
5	Виробництво	І навіть у виробничій сфері нерідко можна спостерігати застосування офшорних схем. Відбувається це приблизно так само, як в торговельній та агентської схемах: відвантаження готової продукції відбувається через агента-посередника, який отримує свою мінімальну винагороду і сплачує з неї податки. А оплата проводиться на рахунок офшорної компанії, де і «осідає» весь прибуток. Крім цього, через офшорну компанію може проводитися закупівля імпортної сировини, щоб мінімізувати витрати.
6	Транспорт	Офшорні схеми успішно використовуються і в сфері міжнародних перевезень. В даному випадку компанія-перевізник реєструється в офшорі і діє через агентів у різних країнах. Агент виступає лише посередником і необхідний для отримання ліцензій та дозволів на перевезення, укладення договорів з контрагентами. При цьому оплата послуг через нього надходить в офшорну компанію, яка і фіксує весь прибуток.
7	Надання послуг	Дуже поширена офшорна схема «відмивання» грошей. Компанія, якій необхідно перевести в готівку капітал або просто збільшити свої витрати для зниження податку, перераховує гроші в офшорну компанію за договором про надання якихось послуг. Часто це дуже невизначені послуги, наприклад, консалтингові. Все, гроші пішли, витрати віднесені на собівартість, прибуток занижений, а в офшорі можна вільно отримати готівку. Факт надання послуг підтверджується актом, а реально перевірити їх надання практично неможливо.
8	Кредитування	Компанія-резидент отримує бізнес кредит у банку з метою оплати зовнішньоторговельного контракту, який укладено з офшорною компанією. Позичкові кошти перераховуються в офшор і там «прокручуються» до тих пір, поки це дозволяє законодавство. Наприклад, півроку. А потім повертаються назад, наприклад, з причини неможливості виконати умови контракту. Кредит погашається. А за час його використання офшорна компанія заробляє на цих грошах гарний прибуток.
9	Передплата	З офшорною компанією-одноденкою укладається договір на імпорт яких-небудь товарів чи послуг, за умовами якого необхідно внести передоплату. Часто розмір цієї передоплати становить 100%. Компанія-резидент, яка бажає «відмити» або вивести з країни капітал, перераховує в офшорну компанію таку передоплату, а та не виконує умови контракту: не постачає товар або послугу. Тоді на неї формально подають до суду, суд приймає рішення на користь позивача, але реальних механізмів змусити офшорну компанію виконати це рішення просто немає. В результаті у компанії резидента виникає безнадійна кредиторська заборгованість, яку можна списати на валові витрати, занизивши прибуток, а перерахована сума спокійно осідає в офшорі, після чого компанія-одноденка закривається.
10	Інвестиції	Інвестор, який бажає відкрити бізнес в іншій країні, створює офшорну компанію і її дочірню структуру (підрозділ), зареєстрований в країні ведення бізнесу. За статутом або контрактом дочірня структура перераховує всю виручку або її основну частину своїй головній компанії в офшор, що дозволяє істотно заощадити на сплаті податків, адже в офшорній зоні їх немає, або вони незначні.

Ці та інші офшорні схеми бізнесу протягом багатьох років успішно працюють в Україні та інших країнах ближнього зарубіжжя, а іноді – і в більш розвинених країнах, хоча там законодавство в цьому плані жорсткіше і не кожну схему можна застосувати на практиці. Опишемо офшорні схеми пов’язані з експортом та імпортом.

У схемі імпорту-експорту за участю офшорної компанії беруть участь три компанії: українська, її іноземний партнер і офшор, який виступає в якості проміжної ланки між ними. Це дає можливість маніпулювати контрактними цінами товару: наприклад, збільшити ціну товарів, що імпортуються в Україну, звівши до мінімуму прибуток української фірми. А для товарів, що мають високі митні збори, ціну можна, навпаки, знизити. У даній схемі присутні ризики: якщо вартість товару буде надмірно занижена, доведеться сплачувати податок на прибуток в Україні. Якщо ж ціна завищена, то виникне необхідність сплати імпортних мит. Таким чином, необхідно правильно підібрати оптимальну вартість.

Якщо товар купується в Україні з метою його подальшого експорту на українську фірму, доведеться заплатити ПДВ, який можна буде повернути у вигляді вирахування лише через певний час. Якщо ж купувати товар на офшорну компанію, ПДВ сплачувати не потрібно. Крім того, з офшором можна буде укласти договір на супровід і охорону вантажу, що дозволить додатково списати витрати з прибутку української фірми.

При експорті офшорна компанія може також використовуватися для схеми під назвою реінвойсинг – заниження або завищення вартості товару. Офшорна компанія купує товар за мінімальною ціною і перепродує його кінцевому покупцеві за світовою ціною, залишаючи собі різницю, яка не обкладається податками і не контролюється владою.

Ще одна перевага використання офшорної компанії для укладення експортно-імпортних операцій – це можливість оперативного руху грошових коштів через використання для термінових платежів рахунків офшорної компанії. При використанні українського рахунку таку оперативність забезпечити практично неможливо через особливості валютного контролю та роботи банків.

На превеликий жаль це лише невелика частина схем що існують та використовується українським бізнесом. Таким чином тільки вдосконалення податкового законодавства та фіскальної політики в цілому зможуть привести до унеможливлювання використання таких та подібних схем і як наслідок значно підвищити податкові надходження до бюджету та значне зменшення тінізаціїї економіки.

Нужна консультация по теме?